ТЕМА 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ГОСПОДАРСЬКОГО ОБЛІКУ

ПЛАН:

1.   Історичні аспекти розвитку бухгалтерського обліку.

2.   Поняття обліку, його види та завдання.

3.   Користувачі облікової інформації.

4.   Облікові вимірники.

5.   Завдання та вимоги, що постають перед обліком.

6.   Організація бухгалтерського обліку у торговельних підприємствах.

1. Історичні аспекти розвитку бухгалтерського обліку

Необхідність в обліку виникла у глибоку давнину в процесі матеріального виробництва, а господарська діяльність сприяла його поширенню. Облік розвивався відповідно до економічних запитів суспільства. Бухгалтерія як практична діяльність людини існує відтоді, коли людина почала цілеспрямовано реєструвати факти свого господарського життя. Перші наукові праці з обліку з'явилися в Італії.

Перші історичні свідчення про бухгалтерію, яка велася методом подвійного запису, датовані 1340 р., — це були облікові книги генуезької комуни, які повністю збереглися до наших днів.

Перша письмова праця з бухгалтерії „Про торгівлю та досконалого купця" була написана у 1485 р. В. Котрулі. У 1494 р. виходить у світ перша друкована книга Луки Пачолі „Сума арифметики і геометрії, вчення про пропорції, відносини", один з розділів якої — „Трактат про рахунки і записи" був практичним посібником з вивчення бухгалтерії, яка базується на принципі подвійного запису. Послідовниками Л. Пачолі були Дж. К. Кардано, Д. Мангіні, А. Казанова, А. ді Пієтро, Л. Флорі.

XV століття ознаменувалося відкриттям нових земель та бурхливим розвит­ком торгівлі. Бухгалтерський облік із розвитком торгівлі використовувався як система обліку в окремих купецьких підприємствах.

Розвивався бухгалтерський облік як наука і в інших державах: Голландії, Франції, Німеччині, Іспанії, англомовних країнах.

1600 року в Англії створена Англо-Вестіндська компанія, що займалася торгівлею. З 1615 року в ній працював Томас Манн, праці якого з проблем зовнішньої торгівлі увійшли до золотого фонду економічної літератури. В 1794 р. видана праця англійця Е. Т. Джонса „Англійська система рахівництва", де автор критикував бухгалтерію, що базується на принципі подвійного запису, як засіб, що сприяє фальсифікації справ на підприємстві. У ХУІІ-ХУШ століттях промислова революція в Англії дала новий поштовх розвиткові обліку. Відтоді розпочато збір даних про затрати на виготовлення одиниці продукції, почали обліковувати капітал, знос, відносини з акціонерами, прибуток. Ці питання відображено у працях тогочасних авторів. Спроби застосування подвійного запису в промисловому обліку відносяться до середини XVII століття. Зокрема Дж. Додсон у 1750 р. описав техніку бухгалтерського і натурально-вартісного обліку виробництва, Р. Гамільтон у 1788 р. обгрунтував необхідність визначення результатів за кожним циклом виробництва. Основними досягненнями англійської школи є розробка ідей амортизації, форм обліку, теорії рахунків та запровадження інституту незалежних присяжних аудиторів. У 1773 році в Едінбурзі (Великобританія) з'явилися перші професійні бухгалтери.

У Франції Ж. Б. Кольбером 1673 року було розроблено і видано торговельний статут „Ордоннанс", де поряд з іншими було висвітлено питання організації і ведення бухгалтерського обліку. Це зумовило формування облікового законодавства, яким встановлено єдині правила ведення рахівництва, регламентовано облік торговельних підприємств, обмінних контор і банків, започаткована практика подання публічної фінансової звітності інвесторам. Слід відмітити і працю Е. Де-гранжа (1795 р.), в якій автор розробив основні положення теорії бухгалтерії, згідно з якими головним чинником всієї господарської діяльності вважався власник, з точки зору якого розглядався весь бізнес.

В Іспанії ведення бухгалтерського обліку регламентувалось в законодавчому порядку. З 1522 року було встановлено, що банки, купці та ін. зобов'язані вести бухгалтерію (книгу для інвесторів і баланс, Журнал, Головну книгу, книги для листів тощо), здійснювати записи в Касовій книзі та Щоденнику, застосовувати поділ рахунків на дебет і кредит.

В Німеччині 1512 року вийшла перша друкована праця Г. Грамматеуса з обліку. У XVI столітті були відкриті спеціальні школи для викладання рахівництва, а у XVIII столітті — облікові кафедри в університетах. В 1774 р. Ф. Гельвіг видав наукову працю, де описав самостійну форму обліку, що відома як німецька. Значний внесок в розвиток бухгалтерського обліку зробили також В. Швайнер, Г. В. Лейбніц, І. Готліб.

У Франції 1896 року розроблена десяткова система класифікації рахунків. В 1903 р. Е. Леоте запропонував План рахунків, що в 1909 році був запроваджений у бухгалтерську практику.

Відомий німецький вчений І. Ф. Шер розробив „балансову теорію Шера". Під впливом дедуктивного методу І. Ф. Шера бухгалтерія 20-х років XX століття поступово трансформувалась у балансовий облік.

У США 1887 року створено першу американську професійну організацію бухгалтерів.

Найбільшого розвитку бухгалтерський облік як наука набув у XX столітті.

Поштовхом до розробки бухгалтерських стандартів як загальноприйнятих норм для всіх бухгалтерів став виступ на початку 20-х років американського вче­ного А.Ріплі, в якому він говорив про загадковість бухгалтерського обліку і майже повну практичну непридатність бухгалтерських звітів, оскільки було незрозуміле, яка методика покладена в основу обчислення відображених у звіті чисел.

Перші стандарти бухгалтерського обліку опублікувала Американська асо­ціація бухгалтерів ще в 1936 р., але вони не мали наукового характеру і не набули поширення.

У 1911 році у Брюсселі вперше створена Міжнародна асоціація бухгалтерів, що діяла до Першої світової війни.

У 1949 році виникла перша регіональна організація бухгалтерів Європи, Азії, Африки та Америки — Міжамериканська асоціація бухгалтерів, що здійснювала теоретичні дослідження обліку, розробку стандартів обліку в державному секторі, підготовку бухгалтерів, видавничу діяльність.

У 1973 році асоціаціями професійних бухгалтерів декількох країн створено Комітет з міжнародних стандартів обліку. В перші роки його існування зовсім небагато представників головних світових фінансових ринків формально визнали міжнародні правила обліку. 1987 року Комітет започаткував новий проект, спрямований на суворе регулювання міжнародних правил обліку. У 1993 році Комітет опублікував 10 нових стандартів, змінивши ставлення до національних правил. До того передбачалося, що країни-учасниці будуть розробляти національні правила, сумісні з міжнародними. Тепер Комітет прямує до розробки міжнародних правил, які могли б замінити національні. Основними завданнями діяльності Комітету є розробка бухгалтерських стандартів для потреб суспільства, яких необхідно дотримуватись, укладаючи фінансові звіти, поширення стандартів на весь світ — удосконалення та гармонізація бухгалтерського обліку.

У 1977 році створено Міжнародну федерацію бухгалтерів. Основною метою Федерації є розвиток бухгалтерської професії та підвищення її престижу, вирі­шення проблем уніфікації обліку на світовому рівні, розробка І публікація між­народних стандартів аудиту. У складі Федерації діють Комітет з міжнародної практики аудиту і Комітет з професійної підготовки та етики. Вони займаються розробкою міжнародних вимог до проведення аудиту , ведення управлінського обліку, освіти та професійної етики.

Нині у світі діють такі регіональні міжнародні організації бухгалтерів: Конфедерація бухгалтерів країн Азії і Тихого океану (1976), Федерація бухгалтерів країн-членів АSЕАN (1977), Організація бухгалтерів Західної Африки та Африканська Рада з обліку, Арабська спілка аудиторів (1984), Федерація європейських бухгалтерів (1986), Асоціація бухгалтерів й аудиторів Співдружності незалежних держав (1995).

1982 року при ООН створено Міжурядову робочу групу експертів з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та звітності, яка займається проблемами обліку та звітності транснаціональних корпорацій, надає допомогу в розробці національних та регіональних стандартів обліку, допомагає в організації бухгалтерського обліку країнам, які розвиваються. До цієї робочої групи входять і представники України.

 На українських землях в усі часи питанням бухгалтерського обліку приділялась значна увага.

За часів Ярослава Мудрого власність князя і держави ототожнювалась. Ведення обліку безпосередньо підпорядковувалося печатнику, який був начальником княжої канцелярії, укладав княжі грамоти, мав на збереженні княжу печатку.

Із поширенням християнства при монастирях створювалися школи, видавалися книги, розвивалася наука, зокрема математика — основа обліку. Облік в монастирях був організований за принципом камеральної форми, вівся несистематичне, в записах переважала проста бухгалтерія, подвійний запис майже не застосовувався: в окремих касових журналах реєструвались прибуткові та видаткові операції.

В економічному розвитку країни значну роль відіграло козацтво, яке виникло в XV столітті. Облік майна, доходів і витрат у Запорізькій Січі вів скарбник січового скарбу (шафар) та його підлеглі: два шафари, два підшафарії та кантаржей (хранитель мір і ваг). Доходи і видатки у спеціальних книгах обліковував скарбник та його підлеглі. Окремо велася книга обліку касових операцій та матеріальних цінностей. В ужинних та обмолотних книгах відображалися збір врожаю, в „столовій книзі" — списання продуктів. Наприкінці року складали звіт, який подавався кошовому отаманові та Козацькій Раді. З початку XVI і до середини XVII століття в Україні панували ідеї італійської бухгалтерської школи, зокрема, добре відомі були праці Л.Пачолі та В.Петрулі, які широко використовувалися в практиці.

Під час колоніального панування в Західній Україні Австро-Угорської імперії та на сході Російської імперії значним був вплив німецької бухгалтерської школи.

У 1800 році у Росії був затверджений Банкрутський статут, що регламентував систему бухгалтерського обліку. Згідно з цим статутом обов'язковими для використання були товарна, касова та розрахункова книги.         

У XX столітті розвиток бухгалтерського обліку в Україні тісно переплітався з його розвитком у державах, до складу яких входили українські землі. Вагомий внесок в розвиток бухгалтерського обліку на українських землях належить товариству „Просвіта", яке пропагувало, зокрема, впровадження української мови у діловодство та застосування різних видів документів.

Наукові дослідження у 20-х роках XX ст. стосувалися історії бухгалтерського обліку, облікової політики, стандартів та загальних питань звітності, методології наукових досліджень. В 1932 році створено Центральне управління народно-господарського обліку СРСР — ЦУНГО, що було єдиним органом управління соціалістичним обліком.

В 1961 році в Українському Раднаргоспі організовано Методологічну раду з бухгалтерського обліку, ціллю якої було удосконалення форм і методів обліку.        

З набуттям Україною незалежності почалися серйозні перетворення в економіці держави, що відобразилися на реформуванні бухгалтерського обліку. Постановою КМУ від 20.10.1998 року затверджено Програму реформування системи бухгалтерського обліку. Основним завданням реформування бухгалтерського обліку було приведення його у відповідність до вимог ринкової економіки та міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

16 липня 1999 року прийнято Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Ця дата неофіційно вважається професійним святом бухгалтерів — Днем бухгалтера.

У контексті цього Закону наказами Мінфіну затверджено 27 положень (стандартів) бухгалтерського обліку, склад фінансової звітності з примітками до неї, План рахунків та реєстри бухгалтерського обліку, спрощену фінансову звітність і План рахунків для суб'єктів малого підприємництва.

Положення (стандарти) бухгалтерського обліку П(С)БО — це нормативно-правові акти, що регулюють ведення обліку окремих його об'єктів, зокрема: основних засобів, запасів, нематеріальних активів, витрат, доходів, зобов'язань, дебіторської заборгованості, фінансових інвестицій, формування фінансової звітності тощо. В Національних П(С)БО дотримано вимоги міжнародних стандартів з урахуванням економічних, правових, податкових особливостей та традицій нашої держави.

Наказами міністерств та центральних органів виконавчої влади затверджені методичні матеріали з обліку господарської діяльності з урахуванням особливостей різних галузей економіки. Міністерством праці разом з Мінфіном переглянуті Кваліфікаційні вимоги до працівників бухгалтерських служб підприємств, організацій та установ.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 р. затверджено перелік заходів щодо реалізації пріоритетних напрямків розвитку корпоративного управління в акціонерних товариствах, зокрема, акціонерні товариства повинні перейти на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку та аудиту. Цим Розпорядженням передбачається також підготовка та сертифікація бухгалтерів акціонерних товариств відповідно до міжнародних стандартів.

2. Поняття обліку, його види та завдання

Поняття обліку є досить широким і багатогранним, оскільки він пов'язаний з різноманітною господарською діяльністю людей.

Облік — це процес, який складається з операцій спостереження, сприйняття, вимірювання та реєстрації фактів, явищ природи чи суспільного життя. Якщо процес обліку здійснюється над господарськими об'єктами, то такий облік називається господарським.

Господарський облік — це облік господарської діяльності підприємства, суспільства загалом, тобто це спостереження, сприйняття, вимірювання та реєстрація господарських фактів, явищ і господарських процесів (виготовлення продукції, надання послуг, реалізація, розподіл фінансових результатів тощо).

Залежно від призначення облікової інформації господарський облік поділяють на:

оперативний;

• статистичний;

• бухгалтерський.

Оперативний облік ведеться безпосередньо на місцях здійснення господарських операцій (облік відпрацьованого часу, хід виконання плану тощо), у тому числі тих, які не можуть бути відображені іншими видами обліку. Дані оперативного обліку використовуються для поточного контролю і спостереження за окремими операціями на певних ділянках господарської діяльності з метою керівництва ними безпосередньо в процесі їх здійснення.

Статистичний облік вивчає і контролює масові соціально-економічні та суспільні процеси, явища природи (перепис населення, використання робочого часу працівників тощо). Дані про господарські факти, явища і процеси статистичний облік отримує з оперативно-технічного і бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський облік — це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність суб'єкта господарювання зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Бухгалтерський облік дає інформацію про майно підприємства, його капітал, зобов'язання, господарські процеси та їх результати. Особливістю бухгалтерського обліку є те, що всі господарські операції реєструються на підставі первинних документів.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух коштів підприємства.

У складі бухгалтерського обліку виділяють фінансовий та управлінський облік.

Призначенням фінансового обліку є відображення господарської діяльності підприємства відповідно до законодавчих актів. На основі цього обліку складається фінансова звітність підприємства.

Ведення управлінського обліку має на меті забезпечення потреб керівництва підприємства необхідною інформацією для прийняття управлінських рішень.

Останнім часом у складі бухгалтерського обліку виділився податковий облік, який забезпечує користувачів інформацією для своєчасного нарахування і сплати податків та обов'язкових платежів, а також складання і подання податкової звітності.

3. Користувачі облікової інформації

Одним із завдань бухгалтерського обліку є забезпечення користувачів облікової інформації достовірною і своєчасною інформацією про активи підприємства та джерела їх утворення, господарські процеси та їх фінансові результати.

Стосовно підприємства користувачів облікової інформації можна умовно поділити на внутрішніх і зовнішніх (див. рис. 1.)

ris.1.png

                  

    Рис 1. Користувачі облікової інформації

Внутрішніми користувачами облікової інформації є:

  власники (акціонери) підприємства;

  управлінська служба підприємства;

  робітники і службовці підприємства.
Зовнішніми користувачами облікової інформації є:

  партнери підприємства по ринку (наявні й потенційні інвестори, постачальники, замовники, покупці, клієнти; банківські і небанківські кредитні та фінансові установи; інші кредитори);

  органи державного і міжнародного регулювання та контролю (органи податкової служби; органи державної статистики; органи державних і міжнародних цільових фондів; органи державних і міжнародних комісій і комітетів);

  фінансові аналітики та радники;

  громадськість (громадські організації, профспілки).

Для того, щоб облікова інформація була корисною і надійною як для внутрі­шніх, так і для зовнішніх користувачів, вона повинна бути зрозумілою, істотною, достовірною та своєчасною.

4. Облікові вимірники

Для здійснення управління суб'єктом господарської діяльності необхідно мати певні показники його діяльності, які повинні бути виміряні.

У бухгалтерському обліку для кількісного відображення руху засобів, коштів, обсягів здійснення господарських процесів використовують три види вимірників:

-   натуральні;

-   трудові;

-   грошові (вартісні).

Натуральні вимірники застосовуються для отримання даних про господарські засоби і процеси в їх натуральному вираженні і надають інформацію про кількість однорідних об'єктів обліку в кг, м2, м3, та тощо. Ці вимірники використовують для обліку матеріальних цінностей, готової продукції, товарів та ін. За допомогою натуральних вимірників одержують не тільки кількісну, але і якісну характеристику об'єктів.

Трудові вимірники використовуються для визначення кількості витраченої праці та виражаються в одиницях часу (людино-дні, людино-години тощо). В поєднанні з натуральними вимірниками за їх допомогою розраховують заробітну плату, продуктивність праці, норми виробітку тощо.

Грошові вимірники призначені для узагальненого відображення господарських засобів, джерел їх утворення, процесів і результатів в єдиній вартісній оцінці в грошових одиницях. Грошовий вимірник є найбільш універсальним і узагальнюючим.

Відповідно до чинного законодавства в Україні бухгалтерська звітність складається в національній грошовій одиниці — гривні.

У бухгалтерському обліку використовуються всі три види вимірників, але основним є грошовий, за допомогою якого можна узагальнити всі господарські факти, явища та процеси. Господарські факти, які не мають грошової оцінки, в бухгалтерському обліку не відображаються. 

5. Завдання та вимоги, що постають перед обліком.

 

З розвитком ринкової економіки в нашій країні змінюється і зміст господарського обліку, змінюються і його основні завдання.

Основні завдання:

1.  Контроль за правильним використанням засобів та отриманням максимального доходу внаслідок господарської діяльності.

2.  Контроль за збереженням власності при будь-якій формі власності.  Для виконання поставлених перед обліком завдань він повинен відповідати ряду вимог:

1) Зіставлення.

2) Повинен бути точним, достовірним. В той же час облік повинен бути економічним. Це досягається шляхом більш раціональної його організації, впровадженням прогресивних форм та методів обліку, сучасної обчислювальної техніки.

Головні завдання бухгалтерського обліку.

1.     Забезпечення контролю за виконанням обов'язків, наявністю і рухом засобів, використанням матеріальних і фінансових ресурсів. Відповідно установленим нормативам, кошторисам.

2.     Своєчасне запобігання негативним явищам фінансово-господарської діяльності.

3.     Виявлення і мобілізація внутрішніх ресурсів.

4.   Формування повної та достовірної інформації про господарські процеси і результати діяльності підприємства, необхідної для управління і оперативного керівництва, а також для її використання інвесторами, постачальниками, покупцями, кредиторами, фінансовими, податковими інспекціями, статистичними і банківськими установами, а також іншими зацікавленими органами.

 

6. Організація бухгалтерського обліку у торговельних підприємствах

 

Згідно із Законом України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" всі підприємства повинні вести бухгалтерський облік. За даними цього обліку складається вся звітність: фінансова, податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник.

Бухгалтерський облік на підприємстві повинен вестися з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку на підприємстві несе власник цього підприємства або уповноважений орган, який здійснює керівництво підприємством. До його функцій входить забезпечення облікового процесу та формування облікового апарату.

Обліковий процес полягає в реєстрації господарських операцій в момент їх здійснення (якщо це неможливо, то відразу після їх здійснення), оформлення первинних документів та реєстрації господарських операцій в бухгалтерії, відображення операцій шляхом подвійного запису на рахунках бухгалтерського обліку, узагальнення облікової інформації в реєстрах. Завершальним етапом облікового процесу є складання на підставі даних бухгалтерського обліку фінансової та податкової звітності.

Керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, які причетні до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера з дотриманням порядку оформлення та подання до обліку відповідних документів. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та реєстрів бухгалтерського обліку, а також недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Ведення бухгалтерського обліку на підприємстві можна організувати одним із таких способів:

введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером;

використання послуг спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи;

ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою;

самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства. Цей спосіб не може використовуватись підприємствами, які повинні оприлюднювати свою звітність.

Особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, або головний бухгалтер:

забезпечує дотримання на підприємстві встановлених методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності;

організовує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій;

бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестач, крадіжки та псування активів підприємства;

забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та Інших відокремлених підрозділах підприємства.

Бухгалтерський облік фінансово-господарської діяльності великих та середніх підприємств і установ здійснюють працівники бухгалтерії. Розрізняють дві форми розподілу облікової праці і відповідно побудови бухгалтерії — централізовану й децентралізовану. При централізованій формі весь обліковий апарат бухгалтерії концентрований у центральній бухгалтерії і адміністративне та методологічно підпорядкований головному бухгалтерові. При децентралізованій формі частина апарату бухгалтерії перебуває у складі окремих виробничих підрозділів підприємства й адміністративно підпорядкована керівникові підрозділу, а методологічно — головному бухгалтерові.

Для підвищення ефективності облікових робіт здійснюється спеціалізація функцій окремих працівників бухгалтерії. Зазвичай за функціональними обов'язками працівників відділу бухгалтерії розподіляють за окремими групами. Зокрема, у бухгалтеріях підприємств створюють:

• розрахункову групу, працівники якої здійснюють облік і контроль розрахунків із працівниками підприємства за заробітною платнею та її оподаткуванням;

  матеріальну групу, працівники якої ведуть облік заготівлі матеріальних цінностей, розрахунків із постачальниками, матеріалів, надходження і використання матеріалів. На невеликих підприємствах у матеріальній групі здійснюється також облік основних засобів, МШП, готової продукції. На великих підприємствах для цього може бути організована окрема група;

  виробничо-калькуляційну групу, працівники якої ведуть облік витрат на всі види виробництва, здійснюють калькулювання фактичної собівартості продукції;

  загальну групу, працівники якої ведуть облік решти операцій, заповнюють Головну книгу, складають бухгалтерську звітність.

Підприємство повинне забезпечити необхідні заходи для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і реєстрах бухгалтерського обліку та забезпечити їх належне зберігання протягом встановленого терміну.

Наказом керівника затверджується порядок організації бухгалтерського обліку на підприємстві.

Цим наказом зокрема визначається:

1)    хто веде облік (чисельність, структура облікового апарату, його підпорядкованість і розміщення);

2)           як ведеться облік (за допомогою яких рахунків, документів, форм обліку, які реєстри обліку використовуються, яка техніка ведення обліку та технологія обробки облікової інформації);

3)   в які терміни та як здійснюється збір, обробка, узагальнення та надання інформації.

Визначаючи організацію бухгалтерського обліку, підприємство самостійно:

  обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему реєстрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених Законом України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та з урахуванням особливостей діяльності й технології обробки облікових даних;

  визначає облікову політику підприємства, яка є невід’ємною частиною організації бухгалтерського обліку;

  розробляє систему і форму управлінського контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів;

  затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і реєстрів аналітичного обліку;

  може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення, які зобов'язані вести бухгалтерський облік з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.

Технологія обробки облікової інформації, яка включає ручний чи комп'ютерний спосіб, залежить від форми і методів бухгалтерського обліку, зазначених в наказі про організацію бухгалтерського обліку. Вибір тієї або іншої форми покладається на головного бухгалтера і керівника підприємства, що, звичайно, залежить від багатьох факторів, зокрема, матеріальної бази підприємства.

Організація системи обліку і контролю, зміст якої повинен знайти своє відображення в обліковій політиці підприємства, передбачає складання:

плану документації і документообігу;

плану інвентаризації;

робочого плану рахунків та їх кореспонденції тощо.

Первинний документ є, як відомо, основою бухгалтерського обліку, тому від правильного його оформлення і використання відповідних його форм залежить своєчасність, повнота та об'єктивність інформації, яка потрібна для управління підприємством. В плані документації вказується перелік типових (уніфікованих) та самостійно розроблених форм документів, складається розрахунок потреби в бланках, зазначаються форми документів для внутрішньої бухгалтерської звітності та перелік осіб, що мають право підпису первинних документів. Грошові і розрахункові, фінансові і кредитні документи без підпису головного бухгалтера або уповноваженої ним на це особи вважаються недійсними й не повинні прийматися до виконання.

Для забезпечення раціонального руху документів, тобто визначення оптимальної кількості підрозділів і виконавців для проходження кожного первинного документа та строку його перебування в цих підрозділах, розробляється графік документообігу. Графік затверджується керівником підприємства. Він може бути оформлений у вигляді схеми чи переліку робіт зі створення, перевірки і обробки документів, виконуваних кожним із підрозділів підприємства, а також всіма виконавцями із зазначенням взаємозв'язку і терміну виконання цих робіт.

Звіряння облікових документів з фактичною наявністю активів проводиться при інвентаризації. Якщо наявність і обсяг деяких товарно-матеріальних цінностей можна визначити різними способами, то необхідно запропонувати способи їх оцінки. Графік проведення інвентаризацій затверджує керівник. Цей графік обов'язково зазначається в наказі про облікову політику.

Специфіка і обсяг діяльності кожного підприємства зумовлюють необхідність розробки робочого Плану рахунків. Міністерством фінансів України розроблений План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, який є типовим для підприємств всіх форм власності. Цей План містить значну кількість альтернативних варіантів обліку за багатьма розділами і напрямками. В робочому Плані рахунків потрібно передбачити необхідний цьому підприємству перелік рахунків першого та другого порядку, а також додаткову систему рахунків та реєстрів аналітичного обліку із збереженням нумерації Плану рахунків. Порядок ведення аналітичного обліку та кореспонденція рахунків, не наведених в Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, встановлюється підприємством, відповідно до норм чинного законодавства та власних управлінських потреб.

Функціонування бухгалтерської служби торговельного підприємства показано на рис.2.

 ris.2.jpg                                    

   

Рис.2. Структура бухгалтерії

 

Контрольні питання:

1.     Що розуміється під господарським обліком та його значення в економічному житті країни?

2.     Які вимірювачі використовуються в обліку та їх характеристика?

3.     Які види господарського обліку ви знаєте, дати їх характеристику?

4.     Які задачі бухгалтерського обліку та вимоги до нього?

5.   Як функціонує бухгалтерія торговельного підприємства?

 

НА ПОЧАТОК